Уклін живим! Загиблим слава!

Свято Перемоги, День Пам’яті та примирення – не просто слова, не просто «червоний мак» у кутку екрану, концерти, фільми про війну та військові паради. Це дні, коли війна зазирає в наші душі знову і знову, і кличе нас на зустріч зі своєю історичною пам’яттю, зі своїм минулим…

 

…Війна, мабуть, найстрашніше явище в світі. Якщо ми спробуємо підібрати асоціації до поняття «війна», то в нас вийде – «смерть», «страх», «горе», «втрати», «біль», «кров»… І цей страшний перелік можна ще продовжити… На жаль, сьогодні дітям вже довелось зустрітись з цим словом.

 

…75 років тому завершилась найжахливіша в історії людства війна – Друга Світова. Що ми знаємо про ту далеку війну? 75 років це багато чи мало?

 

…Патріотизм – ще одне важливе й досить складне поняття. Що таке «патріотизм»? Звідки він «починається»? І чи можна його виховати, прищепити, нав’язати?.. А може це те, що повинно вбиратись з молоком матері і стати невід’ємною частиною нас? Патріотизм – це любов… Любов до Батьківщини, до рідного краю, до рідного міста, до рідної вулиці, до рідної домівки. Це любов до найголовнішого в світі – любов до своєї землі… А що робити, коли в твій світ, в твою юність, в твою любов кривавими лапами вдирається війна? Коли твоє життя, яке щойно почалось, намагаються затоптати важкі солдатські чоботи? Коли страх, смерть, сльози – твої постійні супутники?

 

Світова історія може назвати мільйони дитячих і підліткових імен, які через біль, страх, сльози стали солдатами, стали героями і зробили свій крок у вічність…Це герої-українці, які зі шкільної парти вступали до рядів УПА і бились нарівні з дорослими. Є серед них і люди, які вижили в ті часи і діляться із нами страшними і героїчними сторінками своєї юності.

 

Марія Гаврилів на прізвисько «Чайка» в 14 років прийшла битись у лави УПА за Україну. «Я була сильна духом! Ніколи не треба впадати у відчай!» – говорить вона. Волинянка Євгенія Лісова в 17 років також відправилась на захист рідної землі разом з воїнами УПА. Доля цих жінок – лише маленька сторінка в історії нашої держави. Але такі приклади підтверджують нам – сучасним молодим українцям, – що любов до рідної землі не має віку, не має терміну давності…

 

У роки Другої Світової війни Україна не мала власної державності, а була у складі СРСР. Коли почалась війна з Німеччиною, величезна кількість українських хлопців і дівчат опинились на фронті. Вони ставали солдатами, інколи приписуючи собі роки. Були «синами полка» в свої 6, 8, 12 років. Йшли до підпільників і партизан. Ми можемо і тут пригадати багато імен: маріупольський піонер Толя Балабуха, краснодонські комсомольці з організації «Молода Гвардія» та багато інших. Всі вони бились, перш за все, за свою рідну землю, рідну домівку, рідну матусю…

 

Міра патріотизму не вимірюється кількістю вбитих ворогів або величиною людського подвигу. Патріотизм проявляється і в зовсім маленьких, на перший погляд непомітних, речах. Це звичайна людська праця, праця на заводі, праця в полі, у шпиталі. І на тому, не завжди помітному, фронті українська молодь також проявила свою міру любові до України. Отже, патріотизм – це хоч і складне поняття, але загалом зрозуміле. Зрозуміле для всіх поколінь. Бо любов і Батьківщина – це вічні поняття і вічні цінності!..

 

Детальніше...